Блог вчителя зарубіжної л-ри та російської мови Плужник Ю.В.: травня 2013

пʼятниця, 17 травня 2013 р.

Історія виникнення хоку.

Традиція. Давня традиція віршування в Японії, що передається з покоління в покоління, виробила свої правила і манери письма. Ці правила непорушні, точно так само як все інше японське – наприклад, сад 13 каменів, суші і підігріте саке. Слідування традиціям в крові всіх японців і японістів – всіх тих, хто цікавиться історією та сучасністю Японії.

Японська поезія сильно відрізняється від європейської і інших східних стилів – китайського та індійського. Вплив дзен-буддизму привнесло свої правила мінімалізму і споглядального занурення в предмет. Повного занурення у свідомість і самосвідомість. Слова тут мінімальні. Тому і в японській поезії, незважаючи на її мінімалізм, кожне слово у вірші несе величезну інформацію.

Основні стилі в японській поезії, яка дійшла до нас практично в первозданному своєму виді це:

Хокку – японський тривірш
Танка – п’ятивірш.

Відмінність одне від іншого в кількості рядків. Може бути, танка більш широко розкриває суть. Але хокку сильніше передає емоційність. Хокку виросло з танка.

Деякі особливості хокку можна зрозуміти, тільки познайомившись з його історією. З плином часу танка (пятистишья) стала чітко ділитися на дві строфи – тривірш і двовірш. Траплялося так, що один поет складав першу строфу, а другий наступну. Пізніше, в 12 столітті, з’явилися вірші-ланцюги, що складаються з чергуються тривіршів і двовіршів. Ця форма отримала назву ренга (буквально «нанизані рядки») і перше тривірш називалося «Початковою строфою», по-японськи – хокку. Ця початкова строфа була найсильнішою і найкращою у всій ланцюга рядків, і з плином часу виділилася як окремий вірш.

Хокку виросло з розваги древнеяпонском селян в придворне віршування. При дворі кожного японського імператора жили свої придворні поети, які були навіть вихідцями з простих родин, але зусиллями, працею, своєю творчістю досягли найвищих результатів у написанні хокку – у віршованому життєписі придворних інтриг, природи, любові і пристрастей. Хокку – ліричний вірш. Воно зображує в основному життя природи й життя людини в їх злитому нерозривної єдності на тлі круговороту часів року.

Найвища мистецтво написання хокку і суворе дотримання правила 5-7-5 в тексті не дозволяло багатьом поетам стати відомими. Найвідоміші в Японії поети в жанрі хокку це Басе і Ісса, присвятили життя свою мистецтву і відточуванню поезії хокку, створення школи хокку і кодексу правил вірша.

Хокку володіє стійким метром і мистецтво писати хокку – це, насамперед, уміння сказати багато чого в небагатьох словах.

Складно, дуже складно вкласти в сімнадцять складів всю силу природи, все міць простору і печаль життя. Тому і твори, виконані за правилами, сильніше на слух і ширше по сприйняттю слухачами ніж вірші іншого складу.

Правило 5-7-5 в хокку твердо дотримується і в сучасних віршах нових поетів. Традиція. Дбайливе ставлення до старовини і минулого, суворе дотримання і виконання норм і правил написання зробило цей вірш справжнім витвором мистецтва, яке виділено в Японії в окрему істоту. Як мистецтво каліграфії, наприклад.

Тривірш хокку міцно утвердилася в Японській поезії й набули справжню глибоку ємність у другій половині сімнадцятого століття і на неперевершену художню висоту підняв його великий поет Японії Мацуо Басе, творець не тільки поезії хокку але й цілої естетичної школи японської поетики. Басе зробив переворот в поезії хокку, вдихнувши в неї всю життєву правду, очистивши від поверхневого комізму і виділивши правило 5-7-5, за яким досі ревно стежать професіонали сучасності.

Завдання кожного поета хокку – заразити читача ліричним хвилюванням, розбудити його уяву, а для цього зовсім не потрібно малювати картину в усіх її деталях. Досить небагато складів. Усього сімнадцять складів занурють читача в інший світ, повний чуттєвості і розширеного сприйняття.

Хоку Мацуо Басьо, які нам сподобалися.

Весняний вітерець -

туди-сюди! - Довів до ладу

зачіски всіх верб.

Пухлини на щоці

Торкнулась гілочка вербова. -

Яка ж вона гнучка!

Серед безлічі персиків,

уже пишно вбраних у квіття, -

перша сакура розцвіла!

З’являйтеся, вірші, й такі,

які схожі були б не на мене,

а на перші квіти сакури!

Квітучі сакури -Під час квітування сакур

горам краси не додасть

навіть ранкова зоря.

О, як недовго

на квіти сакур

світить місяць!

Під покровом квітів -

подібний до героя давньої п’єси.

Ночую під сакурою.

З усіх сторін

злітаються пелюстки

у хвилі Ніо

Збагни цю душу! -

Серед буйного квіття стоїть

з одною чашкою рису.

Зашелестіли додолу

пелюстки гірської троянди?

Ні, це малий водоспад.

Самотньо живе монашка.

Хижа її непривітна.

Навколо ж - білі азалії!

З-під снігу -

блідо-ліловий

азалії паросток!

Найперше я спитаю,

як називають тут оцей очерет,

що пустив молоді листочки.

Посадив бананову пальму.

Тепер ви мені нецікаві,

перші пагони очерету.

Вийшов на гірську стежину -

і так приємно защеміло в грудях...

Та накруги ж - фіалки!

в гірській глушині. І двійко

будиночків під черепицею.

О, скільки згадаєш,

поки дивишся

на розквітлу сакуру!

Квіти сакури - диво!

Молодець я: до них щодня

долаю по кілька рі.

По-моєму, вельми пасують

до рису з бобовою підливою -

квіти сакури перед очима!

Як заздрю я їй! -

На північ від марного світу

сакура в горах цвіте.

Ех, якби голос мав,

заспівав би зараз про сакуру!

Бо скоро вже опаде.

Сакура квітне! В цей час

монахи чомусь веселі стають,

жінки - легковажні й доступні.

Оп’яніла від квітів!

Чоловічий одяг на жінці,

при поясі - меч.

Дуб не звертає

уваги на квіти -

сама велич!

Під час квітування сакур