Історія виникнення хоку.

Традиція. Давня традиція віршування в Японії, що передається з покоління в покоління, виробила свої правила і манери письма. Ці правила непорушні, точно так само як все інше японське – наприклад, сад 13 каменів, суші і підігріте саке. Слідування традиціям в крові всіх японців і японістів – всіх тих, хто цікавиться історією та сучасністю Японії.

Японська поезія сильно відрізняється від європейської і інших східних стилів – китайського та індійського. Вплив дзен-буддизму привнесло свої правила мінімалізму і споглядального занурення в предмет. Повного занурення у свідомість і самосвідомість. Слова тут мінімальні. Тому і в японській поезії, незважаючи на її мінімалізм, кожне слово у вірші несе величезну інформацію.

Основні стилі в японській поезії, яка дійшла до нас практично в первозданному своєму виді це:

Хокку – японський тривірш
Танка – п’ятивірш.

Відмінність одне від іншого в кількості рядків. Може бути, танка більш широко розкриває суть. Але хокку сильніше передає емоційність. Хокку виросло з танка.

Деякі особливості хокку можна зрозуміти, тільки познайомившись з його історією. З плином часу танка (пятистишья) стала чітко ділитися на дві строфи – тривірш і двовірш. Траплялося так, що один поет складав першу строфу, а другий наступну. Пізніше, в 12 столітті, з’явилися вірші-ланцюги, що складаються з чергуються тривіршів і двовіршів. Ця форма отримала назву ренга (буквально «нанизані рядки») і перше тривірш називалося «Початковою строфою», по-японськи – хокку. Ця початкова строфа була найсильнішою і найкращою у всій ланцюга рядків, і з плином часу виділилася як окремий вірш.

Хокку виросло з розваги древнеяпонском селян в придворне віршування. При дворі кожного японського імператора жили свої придворні поети, які були навіть вихідцями з простих родин, але зусиллями, працею, своєю творчістю досягли найвищих результатів у написанні хокку – у віршованому життєписі придворних інтриг, природи, любові і пристрастей. Хокку – ліричний вірш. Воно зображує в основному життя природи й життя людини в їх злитому нерозривної єдності на тлі круговороту часів року.

Найвища мистецтво написання хокку і суворе дотримання правила 5-7-5 в тексті не дозволяло багатьом поетам стати відомими. Найвідоміші в Японії поети в жанрі хокку це Басе і Ісса, присвятили життя свою мистецтву і відточуванню поезії хокку, створення школи хокку і кодексу правил вірша.

Хокку володіє стійким метром і мистецтво писати хокку – це, насамперед, уміння сказати багато чого в небагатьох словах.

Складно, дуже складно вкласти в сімнадцять складів всю силу природи, все міць простору і печаль життя. Тому і твори, виконані за правилами, сильніше на слух і ширше по сприйняттю слухачами ніж вірші іншого складу.

Правило 5-7-5 в хокку твердо дотримується і в сучасних віршах нових поетів. Традиція. Дбайливе ставлення до старовини і минулого, суворе дотримання і виконання норм і правил написання зробило цей вірш справжнім витвором мистецтва, яке виділено в Японії в окрему істоту. Як мистецтво каліграфії, наприклад.

Тривірш хокку міцно утвердилася в Японській поезії й набули справжню глибоку ємність у другій половині сімнадцятого століття і на неперевершену художню висоту підняв його великий поет Японії Мацуо Басе, творець не тільки поезії хокку але й цілої естетичної школи японської поетики. Басе зробив переворот в поезії хокку, вдихнувши в неї всю життєву правду, очистивши від поверхневого комізму і виділивши правило 5-7-5, за яким досі ревно стежать професіонали сучасності.

Завдання кожного поета хокку – заразити читача ліричним хвилюванням, розбудити його уяву, а для цього зовсім не потрібно малювати картину в усіх її деталях. Досить небагато складів. Усього сімнадцять складів занурють читача в інший світ, повний чуттєвості і розширеного сприйняття.

Хоку Мацуо Басьо, які нам сподобалися.

 Весняний вітерець -                                              

туди-сюди! - Довів до ладу

зачіски всіх верб.

Пухлини на щоці

Торкнулась гілочка вербова. -

Яка ж вона гнучка!

Серед безлічі персиків,

уже пишно вбраних у квіття, -

перша сакура розцвіла!

З’являйтеся, вірші, й такі,

які схожі були б не на мене,

а на перші квіти сакури!

Квітучі сакури -Під час квітування сакур

горам краси не додасть

навіть ранкова зоря.

О, як недовго

на квіти сакур

світить місяць!

Під покровом квітів -

подібний до героя давньої п’єси.

Ночую під сакурою.

З усіх сторін

злітаються пелюстки

у хвилі Ніо

Збагни цю душу! -

Серед буйного квіття стоїть

з одною чашкою рису.

Зашелестіли додолу

пелюстки гірської троянди?

Ні, це малий водоспад.

Самотньо живе монашка.

Хижа її непривітна.

Навколо ж - білі азалії!

З-під снігу -

блідо-ліловий

азалії паросток!

Найперше я спитаю,

як називають тут оцей очерет,

що пустив молоді листочки.

Посадив бананову пальму.

Тепер ви мені нецікаві,

перші пагони очерету.

Вийшов на гірську стежину -

і так приємно защеміло в грудях...

Та накруги ж - фіалки!

в гірській глушині. І двійко

будиночків під черепицею.

О, скільки згадаєш,

поки дивишся

на розквітлу сакуру!

Квіти сакури - диво!

Молодець я: до них щодня

долаю по кілька рі.

По-моєму, вельми пасують

до рису з бобовою підливою -

квіти сакури перед очима!

Як заздрю я їй! -

На північ від марного світу

сакура в горах цвіте.

Ех, якби голос мав,

заспівав би зараз про сакуру!

Бо скоро вже опаде.

Сакура квітне! В цей час

монахи чомусь веселі стають,

жінки - легковажні й доступні.

Оп’яніла від квітів!

Чоловічий одяг на жінці,

при поясі - меч.

Дуб не звертає

уваги на квіти -

сама велич!

Під час квітування сакур

горам краси не додасть

навіть ранкова зоря.

О, як недовго

на квіти сакур

світить місяць!

Під покровом квітів -

подібний до героя давньої п’єси.

Ночую під сакурою.

З усіх сторін

злітаються пелюстки

у хвилі Ніо

Збагни цю душу! -

Серед буйного квіття стоїть

з одною чашкою рису.

Зашелестіли додолу

пелюстки гірської троянди?

Ні, це малий водоспад.

Самотньо живе монашка.

Хижа її непривітна.

Навколо ж - білі азалії!

З-під снігу -

блідо-ліловий

азалії паросток!

Найперше я спитаю,

як називають тут оцей очерет,

що пустив молоді листочки.

Посадив бананову пальму.

Тепер ви мені нецікаві,

перші пагони очерету.

Вийшов на гірську стежину -

і так приємно защеміло в грудях...

Та накруги ж - фіалки!

Які дива Японії зачаровують людство?

Століттями Японія зачаровує людей своєю незвичайністю. Згадуючи цю країну ,ми уявляємо безліч вулканів, гору Фудзіяму, " Сад каміння", орігамі, нецке, ікебану, борців сумо, японські економічні дива та багато іншого.

Мацуо Басьо

Життєвий шлях поета..Тривалий час острівна Японія була закритою для європейців. У 1633 р. сьогун, правитель країни, видав указ: «Відтепер нікому, доки Сонце світить над світом, не дозволяється припливати в Японію, навіть якщо це посли, і ця заборона ніколи не може бути скасована під страхом смертної кари». Іноземців, яких морські стихії закидали на японські острови, не пускали вглиб країни, дозволяючи їм жити лише на узбережжі. Коли у 1808 р. британський корабель, рятуючись від шторму, увійшов до гавані порту Нагасакі, при цьому не кинувши навіть якоря, декілька японських сановників учинили самогубство: вони дозволили судну врятуватися, тим самим порушивши закон...

Наприкінці 1860-х рр. Японія відчинила свої ворота-порти іноземцям, які були зачаровані її самобутньою культурою. Виявилося, що люди дивляться на світ і оспівують його по-різному. Якщо європейця у природі вражає її пишність і розмаїття, то японець передовсім захоплюється її витонченістю і простотою:

Над морем сутінки. І тільки голос качки, Як тьмяний проблиск.

Однак, як зауважив американський письменник Джек Лондон, немає нічого складнішого за простоту. Написати великий науковий твір чи не легше, ніж маленький вірш про почуття людини. Японські поети були неперевершеними у складанні таких віршів. Поетичне ім'я одного з кращих майстрів японської поезії знає весь світ, а от справжнє — навіть не кожен японець.

Проект учнів 5-го класу

Ми, учні 5-го класу, працюємо над проектом "Дива Японії". Під керівництвом учителя розробили план проекту, отримали індивідуальні завдання, утворили робочі групи, зібрали необхідний матеріал.